Background. Atopic dermatitis (AD) is an inflammatory skin disease caused by a shift in the interaction between cells of the immune system and the skin. Steroid anti-inflammatory drugs used to treat ...AD often lead to numerous side effects. Therefore, the development of new natural multifunctional preparations with immunomodulatory activity is of great importance.
Objective. To determine the changes in indices of the leukocytes cluster of peripheral blood and determine the peculiarities of cytomorphological changes in the spleen and lymph nodes (LN) of rats with induced AD before and after administration of cryopreserved (cHCBL) and lyophilized (lHCBL) forms of human cord blood leukoconcentrate.
Methods. The experiments were conducted using 6-month-old Wistar rats. AD was induced by topically applying a 5% alcohol-acetone solution of dinitrochlorobenzene (DNCB) to the skin of the rats' back for 21 days. Each form of the preparation (cHCBL and lHCBL) was administered intraperitoneally in a 0.5 ml dose containing 5´106 cells, one day after the final DNCB treatment. The following parameters were assessed in the blood: leukocyte count and the neutrophil-to-lymphocyte ratio (N/L index). Сytomorphological characteristics were determined in the spleen and inguinal LN.
Results. In AD, specific changes in the cytomorphological characteristics of the lymphohematopoietic complex (LHС) structures, namely the spleen and LN, were observed alongside alterations in the leukocyte cluster indices. The most notable changes in the spleen included the dominance of the white pulp over the red pulp and the prevalence of follicles of stages II and III of development in the LN. Animals with AD displayed pronounced leukocytosis and an increased N/L index in their blood. The study demonstrates the positive corrective effects of cHCBL and lHCBL on the morphological characteristics of LHC and the specified blood parameters.
Conclusions. The effectiveness of the cHCBL and lHCBL use for correcting indices of leukocytes cluster of peripheral blood and the structural organization of lymphohemopoietic organs in the development of AD have been proven.
Проблематика. Атопічний дерматит (АД) – запальне захворювання шкіри, обумовлене зрушенням взаємодії клітин імунної системи та шкіри. Стероїдні протизапальні препарати, що використовуються як терапія АД, викликають чимало побічних ефектів. Тому актуальною є розробка нових природних поліфункціональних засобів з імунокоригувальною активністю.
Мета. Визначення зміни показників лейкоцитарної ланки периферичної крові, а також встановлення характеру цитоморфологічних змін у селезінці та лімфатичних вузлах (ЛВ) щурів з індукованим АД до та після застосування кріоконсервованих (кЛПКЛ) та ліофілізованих (лЛПКЛ) форм лейкоконцентрату пуповинної крові людини.
Методика реалізації. Експерименти були проведені на 6-місячних щурах лінії Вістар. Ініціювали АД шляхом втирання у шкіру спини 5 %-вого спиртово-ацетонового розчину динітрохлорбензолу (ДНХБ) протягом 21-ї доби. Кожну з форм препарату (кЛПКЛ і лЛПКЛ) вводили внутрішньочеревно по 0,5 мл у дозі 5´106 клітин через добу після закінчення застосування ДНХБ. Визначалися кількість лейкоцитів і співвідношення нейтрофилів та лімфоцитів (індекс Н/Л) у крові, а також цитоморфологічні характеристики селезінки та пахових ЛВ.
Результати. При АД спостерігали певні особливості зміни цитоморфологічних характеристик структур лімфогемопоетичного комплексу (ЛГК), а саме селезінки і ЛВ, на тлі зміни показників лейкоцитарної ланки. Найбільш істотними змінами в селезінці була перевага білої пульпи над червоною, а в ЛВ – превалювання фолікулів ІІ та ІІІ стадій розвитку. У крові тварин з АД відзначався виражений лейкоцитоз, зростав індекс Н/Л. Показано позитивні коригувальні ефекти кЛККЧ і лЛККЧ щодо морфологічних характеристик ЛГК і зазначених показників крові.
Висновки. Доведено ефективність застосування кЛПКЛ і лЛПКЛ з метою корекції показників лейкоцитарної ланки крові та структурної організації лімфогемопоетичних органів при розвитку АД.
Background. An experimental study of the antitumor effect of nanocomplexes (NCs) consisting of GdYEuVO4 nanoparticles and cholesterol indicates their potential use in oncological practice. The ...mechanism of the antitumor effect of NCs may be associated with the formation of reactive oxygen species (ROS), leading to subsequent tumor cell death. Objective. To study the pro-oxidant and antitumor properties of NCs consisting of GdYEuVO4 nanoparticles and cholesterol in an in vitro system. Methods. Experiments were performed on Ehrlich ascites carcinoma (EAC) cells, which were introduced intraperitoneally into BALB/c mice. On the 7th day of EAC development, cells were isolated and treated with NCs for 3 hours in vitro. Untreated cells served as the control. The formation of intracellular ROS was quantified by flow cytometry using the Fluorometric Intracellular ROS Kit. The metabolic activity of EAC cells was assessed using the colorimetric MTT test. The number of cells undergoing apoptosis or necrosis was evaluated using flow cytometry and the FITC Annexin V Apoptosis Detection Kit I. Results. Incubation of EAC cells with NCs resulted in more than a 3-fold increase in ROS formation compared to the control. NCs also caused almost a two-fold inhibition of the metabolic activity of EAC cells, accompanied by a 25% decrease in the number of viable EAC cells. It was shown that NCs are unique compounds capable of simultaneously inducing several types of cell death, with necrosis being the predominant mode of tumor cell death after NC treatment. Conclusions. The cytotoxic effect of NCs on tumor cells is mediated through their pro-oxidant properties. These results can be considered when developing new cancer therapy strategies.
Проблематика. Експериментальне вивчення протипухлинної дії нанокомплексів (НК), що складаються з наночастинок GdYEuVO4 і холестерину, свідчить про доцільність їх використання в онкологічній практиці. Механізм реалізації протипухлинної дії НК може бути пов’язаний з утворенням під їхнім впливом активних форм кисню (АФК), які зумовлюють загибель пухлинних клітин. Мета. Вивчення прооксидантних і протипухлинних властивостей НК, що складаються з наночастинок GdYEuVO4 і холестерину, в системі in vitro. Методика реалізації. Експерименти проводили на клітинах асцитної аденокарциноми Ерліха (АКЕ), які перещеплювали внутрішньочеревно мишам лінії BALB/c. На 7-му добу розвитку АКЕ клітини виділяли та in vitro обробляли НК протягом 3 год. Контролем були клітини, не оброблені НК. Формування внутрішньоклітинних АФК визначали методом проточної цитометрії з використанням набору Fluorometric Intracellular ROS Kit, рівень метаболічної активності клітин АКЕ – за допомогою МТТ-тесту колориметричним методом, кількість клітин у стані апоптозу або некрозу оцінювали з використанням проточної цитометрії та набору реагентів FITC Annexin V Apoptosis Detection Kit I. Результати. Інкубація клітин АКЕ з НК приводить до більш ніж трикратного посилення порівняно з контролем формування АФК. Під впливом НК також відбувається майже двократне пригнічення метаболічної активності клітин АКЕ, що супроводжувалося зменшенням на 25 % кількості життєздатних клітин АКЕ. Показано, що НК належать до тих унікальних сполук, які одночасно можуть викликати кілька видів загибелі клітин, але загибель пухлинних клітин після обробки НК відбувалася переважно унаслідок некрозу. Висновки. Цитотоксична дія НК відносно клітин АКЕ реалізується за рахунок їхніх прооксидантних властивостей. Отримані результати можуть бути враховані при створенні нових стратегій терапії злоякісних новоутворень.
Проблематика. Експериментальне вивчення протипухлинної дії нанокомплексів (НК), що складаються з наночастинок GdYEuVO4 і холестерину, свідчить про доцільність їх використання в онкологічній практиці. ...Механізм реалізації протипухлинної дії НК може бути пов’язаний з утворенням під їхнім впливом активних форм кисню (АФК), які зумовлюють загибель пухлинних клітин. Мета. Вивчення прооксидантних і протипухлинних властивостей НК, що складаються з наночастинок GdYEuVO4 і холестерину, в системі in vitro. Методика реалізації. Експерименти проводили на клітинах асцитної аденокарциноми Ерліха (АКЕ), які перещеплювали внутрішньочеревно мишам лінії BALB/c. На 7-му добу розвитку АКЕ клітини виділяли та in vitro обробляли НК протягом 3 год. Контролем були клітини, не оброблені НК. Формування внутрішньоклітинних АФК визначали методом проточної цитометрії з використанням набору Fluorometric Intracellular ROS Kit, рівень метаболічної активності клітин АКЕ – за допомогою МТТ-тесту колориметричним методом, кількість клітин у стані апоптозу або некрозу оцінювали з використанням проточної цитометрії та набору реагентів FITC Annexin V Apoptosis Detection Kit I. Результати. Інкубація клітин АКЕ з НК приводить до більш ніж трикратного посилення порівняно з контролем формування АФК. Під впливом НК також відбувається майже двократне пригнічення метаболічної активності клітин АКЕ, що супроводжувалося зменшенням на 25 % кількості життєздатних клітин АКЕ. Показано, що НК належать до тих унікальних сполук, які одночасно можуть викликати кілька видів загибелі клітин, але загибель пухлинних клітин після обробки НК відбувалася переважно унаслідок некрозу. Висновки. Цитотоксична дія НК відносно клітин АКЕ реалізується за рахунок їхніх прооксидантних властивостей. Отримані результати можуть бути враховані при створенні нових стратегій терапії злоякісних новоутворень.
Dendritic cells (DCs) initiate and shape both innate and adaptive immune responses. They specialize in presenting antigens to naïve T cells, thereby directing T cell immune responses and contributing ...significantly to the maintenance of antitumor immunity. In both human and animal bodies, these cells are present in limited quantities, posing challenges in their procurement. Hence, the quest for obtaining DCs with antitumor properties in vitro from progenitor cells for clinical or experimental use remains pertinent. This research aims to consolidate existing studies on deriving immune DCs from progenitor cells for application in anticancer therapy. Analysis of published reports reveals that monocytes from peripheral blood, mononuclear cells from bone marrow, and cord blood can serve as precursor cells of immune DCs. Protocols for generating immature DCs from progenitor cells involve the addition of various combinations of cytokines to the culture, including granulocyte-macrophage colony-stimulating factor, interleukin-4, and other cytokines. The extensive range of cytokines and conditions influencing the differentiation and functional activity of DCs results in considerable heterogeneity in the phenotypic and functional characteristics of these cells. Sources of tumor antigen for DC-based vaccines encompass tumor lysates, individual tumor proteins, peptides, and tumor cells in a state of immunogenic apoptosis. This paper delves into the use of maturation factors and cryopreservation as integral stages in obtaining immune DCs. A comprehensive understanding of the parameters involved in obtaining immune DCs is imperative for the development of DC-based vaccines to unleash their full antitumor potential.
Дендритні клітини (ДК) ініціюють і формують як вроджені, так і адаптивні імунні відповіді. Вони спеціалізуються на представленні антигена наївним Т-клітинам, тим самим керують імунними відповідями Т-клітин і відіграють важливу роль у підтримці протипухлинного імунітету. В організмі людини і тварин ці клітини містяться в невеликій кількості, з чим пов’язані деякі труднощі при їх отриманні. Саме тому актуальним є питання отримання ДК із протипухлинними властивостями в умовах in vitro з клітин-попередників для подальшого використання в клінічній практиці або експерименті. Робота присвячена узагальненню досліджень щодо отримання імунних ДК із клітин-попередників для застосування в протипухлинній терапії. Аналіз літературних джерел показав, що як клітини-попередники імунних ДК можуть виступати моноцити периферичної крові, мононуклеари кісткового мозку, кордової крові. Протоколи, які використовуються для отримання незрілих ДК із клітин-попередників, передбачають додавання в культуру різних комбінацій цитокінів, включаючи гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор, інтерлейкін-4 тощо. Широке розмаїття цитокінів і умов, здатних впливати на диференціацію та функціональну активність ДК, обумовлює надзвичайну їх гетерогенність за фенотиповими і функціональними характеристиками. Як джерела пухлинного антигена для виробництва вакцини на основі ДК використовують пухлинні лізати, окремі пухлинні білки, пептиди, пухлинні клітини в стані імуногенного апоптозу. В статті розглянуті як окремі етапи отримання імунних ДК, індукція формування з клітин-попредників незрілих ДК, подальше їх дозрівання, кріоконсервування цих клітин. Глибоке розуміння параметрів отримання імунних ДК має вирішальне значення для створення вакцин на основі ДК із максимальним проявом ними протипухлинних властивостей.
Дендритні клітини (ДК) ініціюють і формують як вроджені, так і адаптивні імунні відповіді. Вони спеціалізуються на представленні антигена наївним Т-клітинам, тим самим керують імунними відповідями ...Т-клітин і відіграють важливу роль у підтримці протипухлинного імунітету. В організмі людини і тварин ці клітини містяться в невеликій кількості, з чим пов’язані деякі труднощі при їх отриманні. Саме тому актуальним є питання отримання ДК із протипухлинними властивостями в умовах in vitro з клітин-попередників для подальшого використання в клінічній практиці або експерименті. Робота присвячена узагальненню досліджень щодо отримання імунних ДК із клітин-попередників для застосування в протипухлинній терапії. Аналіз літературних джерел показав, що як клітини-попередники імунних ДК можуть виступати моноцити периферичної крові, мононуклеари кісткового мозку, кордової крові. Протоколи, які використовуються для отримання незрілих ДК із клітин-попередників, передбачають додавання в культуру різних комбінацій цитокінів, включаючи гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор, інтерлейкін-4 тощо. Широке розмаїття цитокінів і умов, здатних впливати на диференціацію та функціональну активність ДК, обумовлює надзвичайну їх гетерогенність за фенотиповими і функціональними характеристиками. Як джерела пухлинного антигена для виробництва вакцини на основі ДК використовують пухлинні лізати, окремі пухлинні білки, пептиди, пухлинні клітини в стані імуногенного апоптозу. В статті розглянуті як окремі етапи отримання імунних ДК, індукція формування з клітин-попредників незрілих ДК, подальше їх дозрівання, кріоконсервування цих клітин. Глибоке розуміння параметрів отримання імунних ДК має вирішальне значення для створення вакцин на основі ДК із максимальним проявом ними протипухлинних властивостей.
PDF