Основна увага у матеріалі звертається на сфери взаємовпливів між філософією та художньою літературою. Вказується на те, що можливості взаємодії між цими течіями диктуються не лише культурними орієнтирами, але й соціально-історичними передумовами. Автор намагається довести, що література може бути джерелом філософствування, але при цьому філософія осмислює літературу. Це призводить до формування особливих дисциплінарних утворень, які мають здатність якісно переосмислювати і перебудовувати саму практику писання і практику філософствування. Але одночасно ми розуміємо і приймаємо той факт, що сучасність не надає нам підстав виводити який-небудь спільний знаменник під літературою і філософією. Адже існують такі літературні практики, які будуть дуже близькими до філософії і неначе з нею зживатимуться, але існує і величезна кількість філософських практик, які будуть так само близькими до літератури. У статті доводиться, що взаємодія філософії та художньої літератури відбувається в усі історичні періоди, змінюються тільки формат та механізми такої взаємодії.