У статті відображено результати теоретичного й емпіричного досліджень репрезентації життєвих подій у пам’яті особистості. Встановлено відмінності між автобіографічною й травматичною пам’яттю на основі розмежування емоційно негативних і травматичних подій. Емпірично доведено пропозиціональну репрезентацію життєвих подій у пам’яті особи та визначено специфіку пропозиціональних структурних елементів окремо для травматичних і негативних подій. Це свідчить про відмінності у збереженні та відтворенні цих подій, що може відігравати значну роль у лікуванні ПТСР. З’ясовано, що в осіб без ПТСР переважають елементи екстернального агента під час відтворення травматичних подій порівняно із негативними, що свідчить про врахування об’єктивних чинників цієї події й послаблення власної ролі в травмувальній ситуації, усвідомленого прожиття цієї ситуації. Під час відтворення травматичних подій порівняно із негативними збільшується кількість речень у наративі, що свідчить про легше запам’ятовування й відтворення травматичної події. Визначено значущі кореляційні зв’язки між показниками екстернального агента з усіма психолінгвістичними показниками: кількістю слів та речень у наративі, лексичною різноманітністю, екстернальним об’єктом, відношенням (предикатом) та часом. Це підтверджує наше припущення про те, що зосередження на екстернальному агентові (а не на собі) у відтворенні травматичної події дає змогу врахувати всі об’єктивні чинники цієї події, осмислити її, уникнути почуття провини та власної ролі у травмувальній ситуації й запобігти розвиткові ПТСР. Перспективним убачаємо дослідження наративів осіб із ПТСР, пропозиціональна структура яких дасть змогу зрозуміти особливості репрезентації травматичних подій у поєднанні їх із ПТСР.Ключові слова: травматична пам’ять, автобіографічна пам’ять, травматичні події, емоційно негативні події, пропозиціональні структурні елементи.