У статті подано загальну характеристику діяльнісного підходу як методологічної основи дослідження психомоторики суб’єкта, його професійно значущих психомоторних якостей і особливостей їх прояву в екстремальних умовах. Розкрито зв’язки між індивідуально-типологічними властивостями нервової системи працівників екстремальних професій (за психомоторними виявами) та ефективністю їх діяльності. Досліджено силу нервової системи через її витривалість за допомогою «теппінг-тесту». Встановлено вплив балансу нервових процесів людини на ефективність виконання професійних обо в’язків у екстремальних умовах. Досліджено вплив інертності-рухливості процесів збудження і гальмування на ефективність діяльності суб’єкта в екстремальних умовах за допомогою кінематометричної ме-тодики Є. Ільїна. Емпірично досліджено особливості взаємозв’язків психомоторної підготовленості працівників екстремального профілю та їх особистісних рис на ефективність діяльності в екстремальних умовах. Установлено вплив різних рівнів психомоторної підготовленості на показники ситуативної й особистісної тривожності. Доведено, що рівень психомоторної підготовленості пов’язаний зі стилем конфліктної поведінки суб’єкта екстремальної діяльності. Констатовано, що рівень психомоторної підготовленості, відображаючись у самосвідомості суб’єкта, впливає на його поведінку і разом з іншими чинниками формує особистісні риси, зокрема й важливі для ефективної діяльності в екстремальних умовах. Зазначено, що емоційна стійкість в умовах змагань, здатність до опрацювання інформації в умовах дефіциту часу, точність рухів тісно взаємопов’язані з ефективністю діяльності суб’єкта в екстремальних умовах.